Перша згадка про Україну є ключовим моментом в історії нашої держави. Цей факт вважається не просто датою в літописах, а важливою віхою національного самовизначення. Зрозуміти, коли саме з’явилась назва “Україна”, означає глибше пізнати свої витоки. У цій статті ми розглянемо джерела, обставини, а також значення цієї згадки для всієї української історії.
Перша згадка про Україну в історичних джерелах
Найперше вживання назви “Україна” відоме ще з 1187 року. Цей запис було знайдено в “Київському літописі”, де згадується смерть переяславського князя Володимира Глібовича. У літописі зазначено, що “за ним Україна багато потужила”, що є беззаперечним доказом уживання цього слова ще в XII столітті.
Як тлумачили слово “Україна” у давнину
Цікаво, що слово “Україна” тоді не означало державу в сучасному розумінні. У давньоруській мові воно могло мати значення “окраїна”, тобто край або межа. Проте з плином часу це слово набуло нового змісту. Саме перша згадка про Україну дала старт переосмисленню цієї назви як символу окремої культурної та етнічної території.
Географія першої згадки про Україну
Мова в літописі йде про територію Переяславщини. Це регіон, що розташовувався в межах сучасної Київської області. Варто зазначити, що саме ця частина Русі часто перебувала на межі степів і лісостепу, тобто на своєрідному кордоні цивілізацій. Тому використання терміна “Україна” могло бути цілком логічним для опису цієї місцевості.
Важливість згадки в літописі
Чому ж перша згадка про Україну є такою важливою? Тому що вона підтверджує давнє існування ідеї окремішності певної території. Навіть якщо тоді ще не було політичної держави з назвою “Україна”, люди вже ідентифікували себе з певним краєм, який мав свою специфіку, мову, культуру та лад.
Перша згадка про Україну як символ ідентичності
Згадка 1187 року стала основою для подальшого вживання цього слова в культурі, поезії та народній традиції. Протягом наступних століть термін “Україна” вживався дедалі частіше, особливо у козацькі часи. І навіть у найтяжчі періоди бездержавності, українці продовжували називати себе і свою землю Україною.
Документи та літописи, що підтверджують першу згадку про Україну
Окрім “Київського літопису”, згадки про Україну трапляються і в інших історичних джерелах. Наприклад, у “Густинському літописі” також є свідчення про вживання цієї назви. Хоча науковці продовжують досліджувати, всі погоджуються, що 1187 рік — це найперша письмова згадка про Україну, яку вдалось точно зафіксувати.
Як змінювалося сприйняття України в історії
На початку назва “Україна” була регіональним означенням. Згодом вона стала позначенням земель під владою козацтва. У XIX столітті, коли активізувалися національні рухи, слово “Україна” стало символом прагнення до самостійності. У XX столітті воно вже асоціювалося з боротьбою за незалежність.
Перша згадка про Україну у шкільній програмі
Цей факт вивчається в курсі історії України ще у шкільні роки. І не дарма. Адже він дозволяє дітям зрозуміти глибину наших історичних коренів. Перша згадка про Україну — це не лише дата, це частина нашої національної гідності.
Міфи навколо першої згадки про Україну
Звісно, навколо цього питання є багато міфів. Дехто вважає, що слово “Україна” з’явилось лише в XVII столітті. Проте наукові дослідження, архіви та літописи спростовують ці твердження. Перша згадка про Україну була задовго до появи козацьких держав.
Чому варто пам’ятати першу згадку про Україну
Кожен народ має свою точку відліку. Для нас такою точкою є згадка в літописі 1187 року. Пам’ятати її — означає поважати своє минуле. Вона дає змогу формувати національну свідомість, базуючись на фактах, а не на домислах.
Перша згадка про Україну і національна символіка
Навіть державні символи України — герб, прапор, гімн — уособлюють багатовікову історію. І перша згадка про Українуу є однією з перших ланок цього великого ланцюга. Це своєрідна точка, з якої починається шлях до незалежності.
Сучасні дослідження про походження назви “Україна”
Сучасні історики, лінгвісти й археологи не припиняють досліджувати це питання. Є багато теорій, які пояснюють значення та походження слова “Україна”. Проте всі сходяться в одному: це слово має глибокі історичні корені і не є новоутворенням.
Перша згадка про Українуу в культурі та мистецтві
Поети, письменники та художники не раз зверталися до цієї теми. У творах Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки часто звучить образ України як окремої землі. І саме з тієї згадки починається поетичне осмислення української душі.
Як шанувати історичну спадщину
Для того щоб перша згадка про Українуу не залишалася просто рядком у підручнику, важливо підтримувати пам’ятні місця, музеї, літописи. Виховання поваги до минулого — це запорука сильного майбутнього.
Перша згадка про Українуу і сучасна політика
Цей історичний факт часто згадується і в політичних промовах. Адже це нагадування про давність нашої державності. І навіть у XXI столітті ця згадка не втратила актуальності — вона є частиною нашої ідентичності на міжнародній арені.
Висновок: значення першої згадки про Україну
Отже, перша згадка про Україну — це не просто історичний запис. Це символ вікової тяглості нашого народу. Завдяки цьому факту ми можемо з гордістю казати: Україна — це не новостворена держава, а територія з глибокими історичними коренями.
Читати далі: Григоріанський календар – історія, значення та вплив на сучасний світ
FAQ: Часті запитання про першу згадку про Україну
У 1187 році в “Київському літописі” під час опису смерті князя Володимира Глібовича.
У контексті жалоби за князем, про якого сказано, що “по нім Україна багато потужила”.
Ні, спочатку це було географічне поняття — “окраїна”, але з часом стало символом національної ідентичності.
Вона засвідчує історичну тяглість української культури, мови та самосвідомості.
У регіоні Переяславщини, що нині в межах Київської області.